Правда про події в Жуковському лісі 1947 року

23 січня 1947 року в Жуківському лісі на Бережанщині обірвалися життя чотирьох непохитних борців. У жорстокому й нерівному бою з московськими окупантами загинули Микола Арсенич (Михайло, Арсен, Березовський, Григір, Дем’ян, Максим, Микола) — творець військової контррозвідки ОУН, єдиний генерал безпеки УПА, його дружина, охоронець та зв’язкова Центрального Проводу ОУН і Романа Шухевича — Марія Римик (Наталка, Маруся, Марія).

Через винятково високий рівень таємності про життєвий шлях Марії Римик довгий час зберігалося дуже мало інформації. Вона входила до найближчого кола довірених осіб Проводу та підтримувала конспіративні зв’язки з Головою СБ ОУН Миколою Арсеничем і крайовим референтом СБ ОУН Григорієм Пришляком.

У виданні «Чортківська округа. Історико-мемуарний збірник…», виданому ветеранами українського підпілля в еміграції, Марія Римик офіційно згадується серед колишніх учнів Чортківської гімназії як одна з тих, хто «загинув як воїн УПА в нерівних боях проти московського окупанта».

Микола Арсенич користувався славою одного з найуспішніших і найобережніших конспіраторів ОУН. Під його керівництвом було започатковано створення та розвиток ефективної мережі територіальних органів СБ ОУН, а також напрацьовано сучасні на той час методи розвідувальної й контррозвідувальної діяльності.

Завдяки його діяльності СБ ОУН стала ключовим чинником збереження українського визвольного руху та під проводом Арсенича зберігала боєздатність навіть за умов масштабних каральних операцій ворога. Мережа СБ вирізнялася чіткою структурою й функціонувала майже незалежно від інших підпільних підрозділів, здійснюючи контррозвідувальний захист конспіративних ліній зв’язку.

У 1946 році Українська головна визвольна рада (УГВР) нагородила Миколу Арсенича Золотим Хрестом Заслуги УПА.